Журнал "Лесное Хозяйство" 1990 год, №12, с. 37 (в честь юбилея)
ПОЗДРАВЛЯЕМ ЮБИЛЯРА!
Ф. А. ПАВЛЕНКО — 80 ЛЕТ
Известный лесовод, ученик Г. Н. Высоцкого и С. С. Пятницкого, почетный член Украинского общества генетиков и селекционеров им. Н. И. Вавилова, участник Великой Отечественной войны, канд. с.-х. наук Федор Андрианович Павленко является высококвалифицированным специалистом. Выведенные им и переданные в госсортсеть 37 сортов фундука и 11 ореха грецкого по качественным показателям не уступают промышленным сортам других стран, а по зимостойкости многие превосходят. На международных выставках они были отмечены дипломами, на ВДНХ СССР — двумя серебряными и тремя бронзовыми медалями.
Большое достижение ученого — разработка оригинальной технологии вегетативного размножения новых сортов фундука (завершено районирование 10 сортов). Много труда затратил он, чтобы осуществить промышленное разведение ореха грецкого в целях получения высоких урожаев плодов и ценной древесины для мебельной промышленности. Сейчас он занят внедрением схемы создания многоцелевых плантаций (в том числе ореха черного, серого и медвежьего): помимо пищевых и семенных плодов, древесины главных пород они будут давать различные ягоды, выращ иваемые в м еж д урядьях. Нельзя не отметить работы Ф едора Андриановича по акклиматизации ореха медвежьего и лещины разнолистной, которые находят применение в лесокультурном производстве, зеленом строительстве, а также по натурализации тополя, позволившей отобрать шесть высокопродуктивных клонов для использования в целлю лозно-бумажной промышленности.
Велики заслуги селекционера в развитии питомнического хозяйства. В течение 8 лет он был главным инженером Харьковского межобластного отделения «Агролесопитомник», позже вопросами совершенствования агротехники посадочного материала занимался в УкрНИИЛ ХА (ныне УкрНПО «Лес»).
Особенность научной и практической деятельности Ф . А. Павленко — ее разносторонность. Многие годы он изучал возможность утилизации не находившей сбыта тонкомерной древесины, что оказалось высокоэффективным как для лесного хозяйства, так и для промышленного производства (изготовление целлюлозы и картона, ДСП и ДВП, фурфурола, белковокормовых дрожжей и пр.).
Селекционер, продолжая трудиться в Лозовском опорном пункте (Харьковская обл.), по-прежнему занимается орехоплодными культурами и, кроме того, изысканием резервов кормопроизводства путем выращивания древесной зелени на специальных плантациях. Поддерживает многолетние связи с заинтересованными организациями и садоводами-любителями Украины и других республик.
Ученым издано более 130 печатных трудов, в том числе монографии «Опыт выращивания сеянцев быстрорастущих и технических пород» (1958), «Быстрорастущие древесные породы» (1962), «Разведение быстрорастущих древесных пород» (1975), брошюры, статьи, наставления и рекомендации. Он и сейчас полон творческих замыслов.
Редакция журнала, коллеги поздравляют юбиляра и желаю т ему здоровья и успехов в дальнейшей деятельности.
"Господні зерна" (Григорій Гусейнов)
- сторінки 88, 432 (3 книга), сторінки 34, 35 (5 книга), с. 570 (6 книга), сторінки 950, 951 (книга 8)
Книга 3, с. 88
В Харкові, шукаючи слідів Миколи Давидова, я зустрічався з одним із довоєнних співробітників Інституту сільського господарства й лісоводства, в якому Георгій Миколайович Висоцький посідав кафедру лісоводства й лісоведення, Федором Павленком.
Разом ми ходили центральною частиною міста, кілька хвилин постояли біля сірої, кількаповерхової будівлі на вулиці Артема. Якраз у цьому будинку тоді й розміщувався інститут. Звичайно, ніякої меморіальної дошки сьогодні на ньому немає. Ані про те, що тут колись працював академік Георгій Висоцький, ані будь-хто інший.
Книга 3, с. 432
Ботанік Федір Андріанович на станції вперше на Україні вивів перспективні форми й сорти фундука. На основі цих досліджень були створені у «Веселих Боковеньках» плантації цієї горіхоплідної культури. Ясна річ, працювали тут і інші ботаніки, лісники, селекціонери. В більшості з Харкова.
Книга 5, с. 35
Фото - Федір Андріанович Павленко на дослідній станції у «Веселих Боковеньках». Фото 1953 року.
Книга 6, с. 570
Розповідають легенди про креслення, що їх віртуозно виконував одеський садівник. Креслення й малюнки, за якими створювалися «Веселі Боковеньки», на жаль пропали. З начальницької вказівки в серпні 1941 року їх відправили в евакуацію на схід. Випало це на долю тодішнього директора дендропарку Федора Павленка.
-В мене було передчуття, що малюнків Владиславського-Падалки ми вже ніколи не побачимо, розповідав мені в Харкові Федір Андріанович. – Кожен малюнок і креслення – живописний шедевр, виконаний у фарбах чи олівцями. Промальоване кожне дерево. Все те ми завантажили на вози й направили в бік Дніпра. Куди воно поділося, не знає ніхто. Так трапилося й з архівом «Веселих Боковеньок».
Книга 8, с. 950,951
… Ранком я знову був у інституті на Пушкінській, але мої сподівання дізнатись щось про «Веселі Боковеньки» чи Миколу Давидова, знову не виправдалися. В інститутських кабінетах дивилися на мене здивовано, не розуміючи для чого я так далеко їхав і чи немає в мене іншої мети. Очевидно, мої надокучливі візити так нічим і не увінчалися б, якби випадково того ранку не зайшов до інституту Федір Андріанович Павленко. Літній стриманий чоловік виявився ветераном-ботаніком, кандидатом сільськогосподарських наук. І поки ми одиноко сиділи в приймальні, чекаючи директора, я всти дізнатися, що колись він працював у «Боковеньках».
-В кінці 1930-их,- згадував Федір Андріанович, - і я хотів знайти на Холодній Горі могилу Миколи Давидова. Про це мене просила наша фахова плановичка з Києва, пам’ятаю її прізвище – Федорова. Чомусь доля Миколи Львовича її займала. Якось зайшов до неї зі звітом про роботу дендропарку, а вона категорично: «Не прийму вашого звіту, поки не знайдете могилу Давидова…» Про поховання я розпитував П’ятницького, Щепотьєва. Вони нічого не знали. Власне, навіть ніколи там не були. Але ось підходить до мене Михайло Михайлович Дрюченко, він керував у нашому інституті відділом ерозії, й каже: «Я пам’ятаю Давидова, був і на похороні. Він 19288 року перебрався з парку до Харкова, якийсь час жив у Гаврилова в селищі Високому». Гаврилов – співробітник нашого інституту. Товаришував з Давидовим. Були це голодні часи. Важко жилося й молодшим від Давидова. Розповідали, що дружина Гаврилова якось наварила галушок (починався голод), Давидов на порожній шлунок їх поїв, і стало йому погано. Відвезли до першої лікарні (вона по дорозі на вокзал). Дрюченко першим і взнав, що Давидов у лікарні помер. Він зустрів Висоцького й каже: «Немає вже нашого Миколи Львовича…» Від інституту на похороні були Висоцький і Дрюченко. Супроводжували домовину небільше десятка людей. Але коли я на прохання Федорової пішов на Холодну Гору, то вже ніякого цвинтаря не знайшов. Була вулиця, що звалася – Кладбищенська.
- Інститут наш, - продовжував Федір Андріанович Павленко,- був тоді в будинку на розі вулиці Артема. Будинок і досі зберігся. Ніби зараз бачу в своєму кабінеті Георгія Миколайовича Висоцького. Він щось розповідає, але сам глухий, зовсім не чує. Я був тоді аспірантом. 1939 року моя наука лишилася позаду й мене призначили директором дендропарку «Веселі Боковеньки». Там був до початку війни. Коли німці були поруч, організував евакуацію паркового майна й архіву. Вивезли з «Боковеньок» і креслення, виконані Падалкою, папери, що лишалися від Давидова. Після війни я збирався повернутися у «Веселі Боковеньки». Коли вийшов з госпіталя, одразу приїхав у Харків, звернувся з проханням: «Пошліть мене в дендропарк». Саме визволили Кривий Ріг. Але моє прохання лишили без уваги. А я, як зараз, бачу три підводи, що вивозять у серпні 1941 року з «Великих Боковеньок» архів. Завантажити все не можна було, отож більшу частину архіву закопали в оранжереї. При німцях схованку знайшли. З тих, кого я по парку пам’ятаю, майже всі повмирали. Згадую бригадира Артищука. Порядна, інтелігентна була людина. Про дендропарк любив згадувати й Дмитро Васильович Воробйов. Він якийсь час був науковим співробітником у «Веселих Боковеньках». Писав докторську дисертацію. Вдень була звичайна робота в парку, а вночі сідав за теорію. «Відчиню, було всі вікна, - розповідав мені, - просто в парк – і пишу до самісінького ранку».
Бадалов Павел Петрович. Дендропарк «Весёлые Боковеньки». — Днепропетровск : «Промінь», 1978.
Здесь же, на берегу пруда, бросается в глаза стройное дерево с исключительно правильной пирамидальной кроной, окруженное со всех сторон менее высокими деревцами той же породы. Это лещина медвежья, или, как ее еще называют, медвежий орех. В пределах СССР эта порода распространена на Кавказе, растет также в Иране, на Балканах, в Малой Азии. В дендропарке медвежий орех испытывается давно - с начала века. Сильные морозы эта порода переносит с незначительными повреждениями побегов. Засуху также выдерживает хорошо, но на сухих тяжелых почвах недолговечна.
В условиях дендропарка Ф.А. Павленко получил разнообразные гибриды с лещиной и фундуками, некоторые из них обладают интересными промежуточными формами. Древесина медвежьего ореха - розоватая, с красноватым или коричневым ядром, мелкослойная, мягкая в обработке и легко колющаяся - используется в жилищном строительстве, для изготовления мебели и в токарном деле. Стройный ствол и густая пирамидальная крона, быстрый рост и способность сохранять зелень до глубокой осени делают эту породу очень ценной для зеленого строительства. Особенно хороша она в аллейных посадках или отдельных куртинах.
Новое в русской лексике. Словарные материалы-80 / Под ред. Н. З. Котеловой. М., 1984.
Тонкомер, а м. Тонкоствольная древесина (в проф. речи). Министерство лесного хозяйства и лесной промышленности республики наладило выпуск технологической щепы из тонкомера и низкосортной древесины. (Пр. 21.10). И вот , подумав , старший научный сотрудник названного института Ф. Павленко предложил свой способ заготовки тонкомера , чтобы потом вырабатывать из него целлюлозу , упаковочную бумагу , картон , кормовые дрожжи , древесно - стружечные плиты...
И скурпулезно подсчитал, что если пустить в дело два с половиной миллиона кубометров тонкоствольной древесины, ежегодно образующейся только в лесах Украины, это спасет от топора 25 тысяч гектаров полнометражного леса. (Пр. 21.12)
Історія міст і сіл. Харківська область (1967)
...Так, у Харкові працює кандидат с.-г. наук Ф. А. Павленко; він вивів культурні сорти лісового горіха-фундука, розробив агротехніку вирощування сіянців тополі, опублікував чимало наукових праць
НАУКОВО-ХУДОЖНІЙ ЖУРНАЛ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА "ПАРОСТОК"
"Справжні горіхи", Сергій ІВЧЕНКО, кандидат біологічних наук
Майже піввіку працює над поліпшенням сортів лісового горіха наполегливий вчений харків’янин Федір Андріянович Павленко. Сотні тисяч схрещень зробив він поміж різними видами роду ліщини корилюс, як звуть його ботаніки. Турботливо відібрані й вирощені ним перспективні гібриди дають великі врожаї на так званих маточних плантаціях селекційно-дендрологічної станції «Веселі Боковеньки», що на Кіровоградщині. Звідси щороку Федір Андріянович та його помічники розсилають саджанці або горіхи у найвіддаленіші куточки нашої країни. За все життя вчений лише на чотири роки відірвався від своєї улюбленої справи – в роки Великої Вітчизняної війни захищав Батьківщину. Багато чудових гібридних форм, виплеканих самовідданою працею видатного селекціонера Ф.А. Павленка, рясно плодоносять у багатьох ліщинових садах.
Сборник "Круглый год" 1975 г.
с. 256
А вы бы ему про Павленко сказали, - задним числом посоветовал кто-то из ребят.
Я и сказал. Вот дескать есть на Украине такой лесовод, Федор Павленко. Она нашел способ использовать однолетние тополевые хлысты для производства бумаги. Кроме того, ученые считают, что хрупкую тополевую древесину с помощью химии можно легко переделать, и станет она прочной, как самшит, и красивой, как карельская береза
Згадки в газетах:
серпень 1954 - журнал "Україна", №8(137), фото на обкладинці
1971 - Litopys hazetnykh stateĭ - Выпуски 1-6 - Страница 70 Павленко Ф. А. ( 521 )
16 жовтня 1976 - "Лес растет не для костра" ( О промышленной переработке тонкомера . Письмо в ред . газ . « Правда » Пастернак П. , Павленко Ф. , Москва
25 вересня 1985 "За кущами ліщини" , газета "Сільські вісті" (м. Київ)
23 серпня 1986 "З відомчої дзвінниці", газета "Радянська Україна" (м.Київ) (за метеріалами Ф.А. Павленко)
1986 - газета "Известия" (г. Москва)
13 січня 1987 "І випровадили на пенсію", газета "Сільські вісті" (м.Київ)
11 лютого 1987 "З позицій відомчого егоїзму", газета "Радянська Україна", м. Київ (за метеріалами Ф.А. Павленко)
7 лютого 1987 "Верность мечте: О работах Ф.А. Павленко в обл. селекции фундука", газета "Правда" (г. Москва)
29 травня 1988 "Горькие" орехи Павленко: (О работе Ф.А. Павленко в обл. селекции фундука, газета "Сельская жизнь" , Москва
газета Правда, стаття "Крепкий орешек"
газета "День", №93 , 2002 рік
Інше:
1965 - "Разведение и селекция лещины и фундука", автор Раиса Федоровна Кудашева
1967 - "Лесохозяйственная и лесомелиоративная наука в СССР, 1917-1967 гг" (Иван Степанович Мелехов, Лесная промышленност, 1967 - Всего страниц: 422)
1968 - Народный университет: Сельскохозяйственный факультет (Знание., 1968)
1969 - "Лесная, бумажная и деревообрабатыюващая промышленность" (Tekhnika, 1969)
1971 - "Вісник сільськогосподарської науки" №7
1973 - "Лісові ресурси України, їх охорона і використання" (Stepan Antonovych Hensiruk, Nauk. dumka, 1973)
1997 - Новые слова и значения. Словарь-справочник по материалам прессы и литературы 80-х годов · Том 3
2017 - "Дванадцять лекцій про фундук", Сергій Синюк