Веселі Боковеньки

Однако сегодня по-праву возможно сказать, что данный Харьковский научно-исследовательский институт практически стал КОЛЫБЕЛЬЮ ОРЕХОВОЙ ОТРАСЛИ. Так случается в истории, что ОРЕХ и ФУНДУК в далёкие 50-70-е годы был отнесён к числу лесных культур. И ведущие учёные страны Ф.А.Павленко, П.П.Бадалов, Ф.Л.Щепотьев и другие работали над созданием новых сортов ореха и фундука именно в этом Институте, в ведомстве которого был целый ряд сорто-испытательных станций по всей Украине в т.ч. Веселобоковеньковская, Лозовская, Ворошиловградская, Винницкая, Полесская, Мариупольская, Тростянецкая и другие. Некоторые из них и сейчас входят в состав Института.

В результате долголетней селекционной работы Фёдор Андрианович Павленко и его сотрудники В.Е.Слюсарчук, С.А.Лось вывели 37 морозоустойчивых форм фундука, 12 из которых в своё время были зарегистрированы в Государственном Реестре. В 1989 году Веселобоковеньковская селекционно-дендрологическая станция под руководством канд.с-х. наук Зеленько Алексея Анатольевича стала базовой по выращиванию посадочного материала фундука и ореха грецкого для бывшего в то время Советского Союза и координации этих работ. Сегодня в коллекции института около 50 сортоформ и сортов, которые, по предварительным данным института, являются перспективными для промышленного ореховодства. Огромный интерес сегодня представляет научная «кладовая» Института, где пока ещё не востребованными хранятся монографии многолетних лет наблюдений, исследований и селекционных опытов по повышению морозоустойчивости, урожайности ореха и фундука.

Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр «Веселі Боковеньки» було створено в 1923 році на базі парку «Веселі Боковеньки», заснованого М.Л.Давидовим на площі 109 га (в 1893 р.). До проектування та створення парку залучались художник-пейзажист І.В. Владиславський-Падалка, фахівець паркобудівник А.Е. Регель, губернський лісничий А.А. Яцкевич, консультантами були дендролог Е.П. Вольф, соратник В.В. Докучаєва Г.М. Висоцький (іменем його названо УкрНДІЛГА). Діяльність селекційно-дендрологічної станції, (назва її багаторазово мінялась) тісно пов’язана з відомими вченими – Д.В. Воробйовим, С.С. П’ятницьким, Ф.Л. Щепотьєвим, Ф.А. Павленком, П.П. Бадаловим та ін. Тут виведені цінні форми та сорти волоського горіха і фундука, створено десятки гектарів цих порід та лісових культур [7]. В «Національній доповіді України про збереження біологічного різноманіття» вказано, що в Кіровоградській області на території дендрологічного парку «Веселі Боковеньки» знаходиться 800 одиниць зразків генофонду рослин.

—-

Саме на цій станції вперше в Україні розпочались планові наукові роботи з селекції горіхоплідних для використання їх в агролісомеліоративних посадках 1937 р. Штучні запилення були проведені у 1938 році селекціонером Ф.А Павленком під керівництвом проф. С.С. П’ятницького. З отриманого матеріалу була створена плантація гібридів фундука (1939 р., площа 0,3 га). В післявоєнні роки роботи з горіхоплідними продовжувались. Були створені плантації різного цільового призначення фундука (загальна площа 17 га)

За результатами робіт із гібридизації ліщини з фундуком та ведмежим горіхом, які провів у 1938 р. Ф. А. Павленко, отримано перспективні гібриди, з яких у післявоєнні роки відібрано зимостійкі, високоврожайні екземпляри з добрими якостями горіхів. Деякі гібриди отримали статус сорту та були відзначені на міжнародних виставках . Плантації фундука створювали з

ініціативи і під керівництвом та за безпосередньої участі таких науковців, як С.С. П’ятницький, Ф. А. Павленко, П. П. Бадалов, С. Н. Пчеліна, Н. І. Недик, О.А. Зеленько, В. Є. Слюсарчук, Ю. В. Новак та ін. 

Спогади про минуле, або "Веселі Боковеньки" в період 1980-1989 роки. Р.М.Карпінський. м.Харків

 Значення парку. За більш,ніж столітнє існування парк значно виріс.Якщо в 1893 році він нараховував 250 видів рослин, то сьогодні- більше тисячі.В цьому велика заслуга вчених С.С.Пятницького, Ф. А. Павленко та інших.Парк підтримує звязки з десятками інших країн.В ньому є унікальний горіховий сад- насіннєва база.Крім того сотні відвідувачів мають змогу милуватися чудесними краєвидами.

З книги "Двадцять лекцій про фундук"

Значною мірою саме завдяки старанням Ф.Павленка фундук перебрався з південного берега Криму в його степову частину, а потім і в причерноморські степи материкової України. Опорним пунктом фундука в материкових степах стала Дослідна станція Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького в селі Веселі Боковеньки у Кіровоградській області. Саме тут Ф.Павленко займався селекцією фундука кілька десятків років. Тепер виведені ним сорти вирощують у Харківській, Донецькій, Кіровоградській, Черкаській та деяких інших областях України, 

https://zn.ua/ECOLOGY/veselye_bokovenki_neprostoe_vozvraschenie_k_sebe.html

Длительное время здесь функционировала Веселобоковеньковская селекционно-дендрологическая исследовательская станция, подчинявшаяся Харьковскому научно-исследовательскому институту лесного хозяйства и агролесомелиорации имени Г.Высоцкого. Среди известных научных сотрудников, работавших здесь, называют Павла Бадалова и его сына Константина, Федора Павленко и Федора Щепотьева. Эти и другие ученые занимались селекцией ореха, фундука, дуба, достигнув неплохих результатов.

З книги "Господні зерна" (авт. Григорій Гусейнов) 

Книга 6, с. 570

            Розповідають легенди про креслення, що їх віртуозно виконував одеський садівник. Креслення й малюнки, за якими створювалися «Веселі Боковеньки», на жаль пропали. З начальницької вказівки в серпні 1941 року їх відправили в евакуацію на схід. Випало це на долю тодішнього директора дендропарку Федора Павленка.

-В мене було передчуття, що малюнків Владиславського-Падалки ми вже ніколи не побачимо, розповідав мені в Харкові Федір Андріанович. – Кожен малюнок і креслення – живописний шедевр, виконаний у фарбах чи олівцями. Промальоване кожне дерево. Все те ми завантажили на вози й направили в бік Дніпра. Куди воно поділося, не знає ніхто. Так трапилося й з архівом «Веселих Боковеньок».

Книга 8, с. 950,951

            … Ранком я знову був у інституті на Пушкінській, але мої сподівання дізнатись щось про «Веселі Боковеньки» чи Миколу Давидова, знову не виправдалися. В інститутських кабінетах дивилися на мене здивовано, не розуміючи для чого я так далеко їхав і чи немає в мене іншої мети. Очевидно, мої надокучливі візити так нічим і не увінчалися б, якби випадково того ранку не зайшов до інституту Федір Андріанович Павленко. Літній стриманий чоловік виявився ветераном-ботаніком, кандидатом сільськогосподарських наук. І поки ми одиноко сиділи в приймальні, чекаючи директора, я всти дізнатися, що колись він працював у «Боковеньках».

-В кінці 1930-их,- згадував Федір Андріанович, - і я хотів знайти на Холодній Горі могилу Миколи Давидова. Про це мене просила наша фахова плановичка з  Києва, пам’ятаю її прізвище – Федорова. Чомусь доля Миколи Львовича її займала. Якось зайшов до неї зі звітом про роботу дендропарку, а вона категорично: «Не прийму вашого звіту, поки не знайдете могилу Давидова…» Про поховання я розпитував П’ятницького, Щепотьєва. Вони нічого не знали. Власне, навіть ніколи там не були. Але ось підходить до мене Михайло Михайлович Дрюченко, він керував у нашому інституті відділом ерозії, й каже: «Я пам’ятаю Давидова, був і на похороні. Він 19288 року перебрався з парку до Харкова, якийсь час жив у Гаврилова в селищі Високому». Гаврилов – співробітник нашого інституту. Товаришував з Давидовим. Були це голодні часи. Важко жилося й молодшим від Давидова. Розповідали, що дружина Гаврилова якось наварила галушок (починався голод), Давидов на порожній шлунок їх поїв, і стало йому погано. Відвезли до першої лікарні (вона по дорозі на вокзал). Дрюченко першим і взнав, що Давидов у лікарні помер. Він зустрів Висоцького й каже: «Немає вже нашого Миколи Львовича…» Від інституту на похороні були Висоцький і Дрюченко. Супроводжували домовину небільше десятка людей. Але коли я на прохання Федорової пішов на Холодну Гору, то вже ніякого цвинтаря не знайшов. Була вулиця, що звалася – Кладбищенська.

- Інститут наш, - продовжував Федір Андріанович Павленко,- був тоді в будинку на розі вулиці Артема. Будинок і досі зберігся. Ніби зараз бачу в своєму кабінеті Георгія Миколайовича Висоцького. Він щось розповідає, але сам глухий, зовсім не чує. Я був тоді аспірантом. 1939 року моя наука лишилася позаду й мене призначили директором дендропарку «Веселі Боковеньки». Там був до початку війни. Коли німці були поруч, організував евакуацію паркового майна й архіву. Вивезли з «Боковеньок» і креслення, виконані Падалкою, папери, що лишалися від Давидова. Після війни я збирався повернутися у «Веселі Боковеньки». Коли вийшов з госпіталя, одразу приїхав у Харків, звернувся з проханням: «Пошліть мене в дендропарк». Саме визволили Кривий Ріг. Але моє прохання лишили без уваги. А я, як зараз, бачу три підводи, що вивозять у серпні 1941 року з «Великих Боковеньок» архів. Завантажити все не можна було, отож більшу частину архіву закопали в оранжереї. При німцях схованку знайшли. З тих, кого я по парку пам’ятаю, майже всі повмирали. Згадую бригадира Артищука. Порядна, інтелігентна була людина. Про дендропарк любив згадувати й Дмитро Васильович Воробйов. Він якийсь час був науковим співробітником  у «Веселих Боковеньках». Писав докторську дисертацію. Вдень була звичайна робота в парку, а вночі сідав за теорію. «Відчиню, було всі вікна, - розповідав мені, - просто в парк – і пишу до самісінького ранку».

Книга о деревьях. Ивченко 1973 г.

Уместно обратить внимание и на резервы настоящего ореха. Не обойти добрым словом самозабвенный труд лесных селекционеров: харьковчанина Ф. А. Павленко и москвички Р. Ф. Кудашевой, лещиновых умельцев садоводческой Мекки - Мичуринска, фундучных дел мастеров Киева и Сочи.

Побывайте в дендропарке Веселые Боковеньки, что на Ки-ровоградщине, в начале сентября. Каких только орехов вы здесь не отведаете, и все они родичи обыкновенной лещины! Более 30 лет лелеет их кудесник Павленко, а сколько их разошлось далеко за пределы орехового оазиса!

П.П. ВАКУЛЮК. “ОПОВІДІ ПРО ДЕРЕВА!”, Київ, “Урожай”, 1991 р.

З VI століття нашої ери ліщину розводять у Туреччині. На Русі одним з піонерів вітчизняної агрономії і лісівництва був А. Т. Болотов. Він проріджував зарості ліщини, частково вирубував дерева, які її затіняли, що, за його свідченням, подвоювало урожай горіхів. В наш час як вчені, так і виробничники приділяють цій породі, насамперед фундуку, ліщині крупноплідній, або ломбардській,пильну увагу. З фундука створюють спеціальні плантаціїз розміщенням саджанців 6X6 м.

Вчені вже давно займаються селекцією ліщини і фундука. Кілька цінних сортів його вивів Ф. А. Павленко, співробітник Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького. Федір Андріанович займається селекцією фундука кілька десятків років. Тепер виведені ним сорти вирощуються в Харківській, Донецькій, Кіровоградській, Черкаській та деяких інших областях України. Якщо вам доведеться побувати на Кіровоградщині, обов’язково побувайте в дендропарку села Веселі Боковеньки. Ви побачите тут справжнє горіхове царство, плантації фундуків селекції Ф. А. Павленко. 

КНИГИ ПРО ПАРК:

• 1928 - Давидов М. Л. Нарис Веселобоковеньківського дендрологічного парку / М. Л. Давидов. – Х., 1928.

• 1928 - Потапенко Г. Й. Окремий відбиток «Весело-Боковеньківський дендрологічний парк». Одесполіграф. Одеса, 1928.

• 1956 - Грисюк Н. М. «Дендрологический парк Веселе Боковеньки» / Н. М. Грисюк // Акад. наук Укр. ССР. Ин-т леса. – Киев : Изд-во Акад. наук УССР, 1956. – 119 с.

• 1958 - О.С. Линенко. Давидов М.Л. Біографічний начерк. — Харків, 1958. — 18 с.

• 1971 - Крамаренко В. Веселі Боковеньки. Дніпропетровськ, 1971.

• 1978 - Бадалов Павел Петрович. Дендропарк «Весёлые Боковеньки». — Днепропетровск : «Промінь», 1978. — 48 с. — 24 000 прим. (рос.)

• 1984 -  Левицький В. І. Заповідні місця Кіровоградщини: Путівник. — Дніпропетровськ: Промінь, 1984. — С. 68.

• 1988 - Вергунов А. и Горохов В. "Русские сады и парки" (1988, Москва, "Наука") 

• 1999 - Бадалов П.П. Дендрологический парк "Веселые Боковеньки" / П.П.Бадалов. - Б.м.: Тип. з-да "ФЭД", Б.г. - 79 с.: цв.іл

• 2000 - Давидов М. Л. Нарис Весело-Боковенського дендрологічного парку / М. Л. Давидов // Хроніка-2000, 2001. – № 41-42. – С. 691-702

• 2004 - Гусейнов Г. Д. Господні зерна: художньо-документальний життєпис: у 10-ти кн. / Г. Д. Гусейнов, Кривий Ріг — Дніпропетровськ, 2000—2005.

• 2005 - Кузик Б. М. Кіровоградщина: історія та сучасність центру України: в 2 т. — Д. : АРТ-ПРЕС, 2005. — Т. 1. — С. 282.

• 2007 - Маруценко В. Г. Боковенька-2006. Степовики. Біографічний довідник. — Долинська, 2007. — 172 с.

• 2007 - Край на межі лісостепу і лісу. Природно-заповідні та ландшафтні куточки Кіровоградщини. — Кіровоград: ІМЕКС-ЛТД, 2007. — 32 с.

• 2009 - Ямщиков Г. «Наследие Арнольда Регеля. Исторический, национальный, пейзажный, архитектурный и художественный стиль садов и парков конца XIX — начала XX веков в России: монография». МГУЛ, 2009.

• 2021 - Сердюк В. А. Родознавчі та краєзнавчі флоеми. — Київ, 2021. — 300 с.

Інше:

• Бадалов П. П. До 100-річчя з часу заснування дендропарку «Веселі  Боковеньки» / П. П. Бадалов, К. П. Бадалов // Лісівництво та агролісомеліорація. – К. : Урожай, 1995. – Вип. 90.– С. 3–8. 

• Ландшафтний парк «Боковеньківський ім. М. Л. Давидова. Долинські новини. –  2005. – 17 грудня. – С. 3 

• Орел Светлана. «Веселые Боковеньки»: непростое возвращение к себе / Светлана Орел // Зеркало недели. – 2006. – № 34. – С.15. 

• Безлатня Л. О. Історія та сучасність дендропарку «Веселі Боковеньки». / Л. О. Безлатня // Природничі науки і освіта: зб. наук. праць / редкол.: Р. А. Якимчук (відп. ред.) та ін. – Умань: Видавець «Сочінський», 2011. – С. 12–15. 

• 2011 - Спогади про минуле, або "Веселі Боковеньки" в період 1980-1989 роки. Р.М.Карпінський. м.Харків